розстроювати

РОЗСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРО́ЇТИ, ою, о́їш, док., кого, що.

1. що. Розладнувати стрій, ряди, порушувати рух і т. ін.

Козацька кіннота навальною атакою розстроювала ряди шведів і захоплювала у них артилерію (з наук. літ.);

// Приводити в стан небоєздатності, замішання.

П'ятнадцять вершників вилетіли назустріч дивізії і, зупинившись несподівано й буквально скотившись з коней, вдарили по дивізії з п'ятнадцяти ручних кулеметів, розстроївши всі її нерви в одну мить (О. Довженко).

2. що, розм. Порушувати лад музичного інструмента.

Нараз якийсь новий .. тон затремтів у повітрі. Захитав він попередню гармонію, але не розстроїв її (І. Франко);

// Порушувати, розладнувати роботу якого-небудь механізму.

– Василя не приймемо, він тілько [тільки] розстроює іграшки (Панас Мирний).

3. що, розм. Заважати нормальному протіканню чого-небудь.

Поганий економічний порядок розстроює чимраз дужче родинне життя нашого (та й то не лишень нашого) народу (І. Франко);

// Не допускати до здійснення чого-небудь.

Чоловік думає: зціплю зуби, а діла великого не розстрою. (С. Ковалів).

4. що, розм. Доводити до ненормального, хворобливого стану.

Не хотіла б я, щоб мама скучала без вас у Колодяжному .. та розстроювала гірше свої, вже і так розстроєні, нерви (Леся Українка).

5. кого. Створювати поганий настрій, завдавати смутку комусь.

Він висох, звичайно, поменшав, став помітно нижчий за сина. Це його розстроює (О. Довженко);

Начкова промова попсувала трохи веселий настрій товариства, а особливо розстроїла судового радника (І. Франко);

– Еге-ге, щось розстроїло нашого майбутнього сталевара (О. Донченко);

– Конвеєр розстроїв товариша Хаблака, – захихикав Василь Молохва, клацаючи кісточками рахівниці (В. Дрозд).