розсудливо

РОЗСУ́ДЛИВО. Присл. до розсу́дливий 3.

Варка побивалася й жалкувалася перед ним,— він тоді умовляв її.. і розважав; доводив їй розсудливо усяку річ, заспокоював (Вовчок, І, 1955, 170);

Стьопа взяв обидва папірці і старанно та довго розглядав їх, розсудливо зважаючи, чи все в них так написано, як він того хотів (Кучер, Дорога.., 1958, 21);

Йому було чотирнадцять років, але говорив він зовсім наче дорослий — поважно й розсудливо (Смолич, День.., 1950, 107).

Значення в інших словниках

1. розсудливо — розсу́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розсудливо — Присл. до розсудливий 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розсудливо — РОЗСУ́ДЛИВО. Присл. до розсу́дливий 3. Варка побивалася й жалкувалася перед ним, – він тоді умовляв її .. і розважав; доводив їй розсудливо усяку річ, заспокоював (Марко Вовчок); Стьопа взяв обидва папірці і старанно та довго розглядав їх...  Словник української мови у 20 томах
4. розсудливо — РОЗУ́МНО (у відповідності з вимогами розуму), РОЗСУ́ДЛИВО, МУ́ДРО, РОЗВА́ЖЛИВО, ТВЕРЕ́ЗО, РОЗВА́ЖНО рідше, РОЗСУ́ДНО рідше, ЗМУ́ДРА діал.  Словник синонімів української мови
5. розсудливо — Розсу́дливо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)