розточити

РОЗТОЧИ́ТИ¹ див. розто́чувати¹.

РОЗТОЧИ́ТИ² див. розто́чувати².

РОЗТОЧИ́ТИ³ див. розто́чувати³.

Значення в інших словниках

1. розточити — розточи́ти 1 дієслово доконаного виду розширити отвір розточи́ти 2 дієслово доконаного виду примусити текти повільно; розповсюдити; змарнувати розточи́ти 3 дієслово доконаного виду зруйнувати  Орфографічний словник української мови
2. розточити — I див. розточувати I. II див. розточувати II. III див. розточувати III.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розточити — РОЗТОЧИ́ТИ¹ див. розто́чувати¹. РОЗТОЧИ́ТИ² див. розто́чувати². РОЗТОЧИ́ТИ³ див. розто́чувати³.  Словник української мови у 20 томах
4. розточити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.  Словник синонімів української мови