розтриножений

РОЗТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтрино́жити;

// У знач. прикм.

Першими осідлали розтриножених коней Васько Циган, Клавка і агроном Метелиця (Мокр., Слід.., 1969, 132).

Значення в інших словниках

1. розтриножений — розтрино́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розтриножений — РОЗТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розтрино́жити; // у знач. прикм. Першими осідлали розтриножених коней Васько Циган, Клавка і агроном Метелиця (Ю. Мокрієв).  Словник української мови у 20 томах