1. Словник української мови в 11 томах

розтриножений

РОЗТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтрино́жити;

// У знач. прикм.

Першими осідлали розтриножених коней Васько Циган, Клавка і агроном Метелиця (Мокр., Слід.., 1969, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтриножений — розтрино́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розтриножений — РОЗТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розтрино́жити; // у знач. прикм. Першими осідлали розтриножених коней Васько Циган, Клавка і агроном Метелиця (Ю. Мокрієв). Словник української мови у 20 томах