розтрублювати

РОЗТРУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТРУБИ́ТИ, рублю́, ру́биш; мн. розтру́блять; док., перех. і без додатка, розм. Розголошувати, розказувати скрізь що-небудь або про когось, щось.

— Промовляв [кандидат].. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства, та притиск!.. І все те смів сей нелюд розтрублювати по моїм повіті (Фр., III, 1950, 245);

Уже розтрубили по селу — нехай знають (Сл. Гр.);

— А це правда, що в нього з Ясногорською щось накльовується? — Факт. Потайки молиться на її фотографію. — Чому потайки? — здивувався Теличко.— Коли б мені така відповіла взаємністю, то я на весь світ розтрубив би… (Гончар, III, 1959, 336).

Значення в інших словниках

1. розтрублювати — розтру́блювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розтрублювати — -юю, -юєш, недок., розтрубити, -рублю, -рубиш; мн. розтрублять; док., перех. і без додатка, розм. Розголошувати, розказувати скрізь що-небудь або про когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розтрублювати — Розбовкувати, розбовкати, порозбовкувати, розголошувати, розголосити, порозголошувати, див. трубити  Словник чужослів Павло Штепа
4. розтрублювати — РОЗТРУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТРУБИ́ТИ, рублю́, ру́биш; мн. розтру́блять; док., що і без дод., розм. Розголошувати, розказувати скрізь що-небудь або про когось, щось. – Промовляв [кандидат] ..  Словник української мови у 20 томах
5. розтрублювати — РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови