розтріскуватися
РОЗТРІ́СКУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗТРІ́СКАТИСЯ, ається і РОЗТРІ́СНУТИСЯ, неться, док. Давати тріщини, покриватися тріщинами.
Здебільшого блискавка б’є у вершини гір або у виступи скель, а тому порода розтріскується і щілини при цьому радіально розходяться від місця удару (Курс заг. геол., 1947, 73);
На груші хвороба [парша] уражує і однорічні пагони, кора буріє, розтріскується і злущується (Колг. Укр., 4, 1962, 38);
Стояли жаркі безхмарні дні. Дощі давно припинилися, земля подекуди розтріскалась (Видатні геогр. відкр.., 1955, 16);
// Лопатися, розколюватися на частини, шматки.
Культурний льон — однорічна рослина, характерною особливістю якої є те, що коробочки у неї при достиганні не розтріскуються (Техн. культ., 1956, 11);
У себе на батьківщині кактуси розмножуються так: плід, який падає з рослини, розтріскується, насіння висипається і проростає неподалік одне від одного (Наука.., 1, 1966, 45);
На столику коло його [нього] стояла цінна ваза. Вхопив її і кинув об землю так, що розтріскалася на дрібні кусні (Коб., І, 1956, 200).
Словник української мови (СУМ-11)