розучений

РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розучи́ти;

// розу́чено, безос. присудк. сл.

В Берлін виїхав на гастролі колектив Державного українського народного хору.. До гастролей розучено ряд німецьких пісень (Літ. Укр., 27.IV 1965, 1).

Значення в інших словниках

1. розучений — розу́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розучити. || розучено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розучений — РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розучи́ти; // розу́чено, безос. пред. До гастролей розучено кілька пісень (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. розучений — Розу́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)