розучений

РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розучи́ти;

// розу́чено, безос. пред.

До гастролей розучено кілька пісень (з газ.).

Значення в інших словниках

1. розучений — розу́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розучити. || розучено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розучений — Розу́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розучений — РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розучи́ти; // розу́чено, безос. присудк. сл. В Берлін виїхав на гастролі колектив Державного українського народного хору.. До гастролей розучено ряд німецьких пісень (Літ. Укр., 27.IV 1965, 1).  Словник української мови в 11 томах