1. Словник української мови у 20 томах

розучений

РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розучи́ти;

// розу́чено, безос. пред.

До гастролей розучено кілька пісень (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розучений — розу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розучити. || розучено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розучений — Розу́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розучений — РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розучи́ти; // розу́чено, безос. присудк. сл. В Берлін виїхав на гастролі колектив Державного українського народного хору.. До гастролей розучено ряд німецьких пісень (Літ. Укр., 27.IV 1965, 1). Словник української мови в 11 томах