1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

розучений

Розу́чений, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розучений — розу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розучити. || розучено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розучений — РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розучи́ти; // розу́чено, безос. пред. До гастролей розучено кілька пісень (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. розучений — РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розучи́ти; // розу́чено, безос. присудк. сл. В Берлін виїхав на гастролі колектив Державного українського народного хору.. До гастролей розучено ряд німецьких пісень (Літ. Укр., 27.IV 1965, 1). Словник української мови в 11 томах