розучувати(ся)
Розу́чувати(ся), -чую(ся), -чуєш(ся); розучи́ти(ся), -зучу́(ся), -зу́чиш(ся), -чать(ся)
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Розу́чувати(ся), -чую(ся), -чуєш(ся); розучи́ти(ся), -зучу́(ся), -зу́чиш(ся), -чать(ся)