розфукувати
РОЗФУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Роздмухувати.
У міха зразу якийсь короткий дух, він іще не набрався повітря, не вложився до праці; він розфукує вугля, а огню не скріплює (Фр., IV, 1950, 187).
Словник української мови (СУМ-11)