розхожий

РОЗХО́ЖИЙ, а, е, розм. Признач. для постійного використання, носіння; робочий, буденний.

Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних.. та дванадцять розхожих, що сама приробила (Барв., Опов.., 1902, 227);

// Признач. для щоденних витрат.

— Тут,— доводжу йому,— розхожі гроші.— Не треба! — мовив становий. Не гроші лічити ми до вас прийшли (Мирний, IV, 1955, 382);

// заст. Звичайний, звичний.

То стислі, часом зведені до вигуку, то розгорнуті в своєрідну параболу, забарвлені іронією над звичайною, розхожою логікою, вони [поезії Є. Плужника] діють безвідмовно (Не ілюстрація.., 1967, 318).

Значення в інших словниках

1. розхожий — розхо́жий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розхожий — -а, -е, розм. Признач. для постійного використання, носіння; робочий, буденний. || Признач. для щоденних витрат. || заст. Звичайний, звичний. Розхожа думка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхожий — РОЗХО́ЖИЙ, а, е, розм. Признач. для постійного використання, носіння; робочий, буденний. Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних .. та дванадцять розхожих, що сама приробила (Ганна Барвінок); // Признач. для щоденних витрат.  Словник української мови у 20 томах
4. розхожий — БУДЕ́ННИЙ (звичайно про одяг, взуття — призначений для постійного використання, ужитку), БУ́ДНІЙ, ПОВСЯКДЕ́ННИЙ, РОЗХО́ЖИЙ розм. Через городи прибігли дівчата. Усі в полотні буденному. А обличчя — як цвіт маковий (А.  Словник синонімів української мови