розцвіт

РО́ЗЦВІ́Т, у, ч., рідко. Те саме, що ро́зквіт.

І щастя-мрія теж полине з нами,— Зів’ялий квіт колишнього розцвіту (Манж., Тв., 1955, 140);

У Галі настала пора свого розцвіту, дівування (Мирний, IV, 1955, 119);

Він чимало наслухався про громадські порядки в північній Русі, в Новгороді, Пскові, про добробут і розцвіт тамошніх людей (Фр., VI, 1951, 36).

◊ У ро́зцві́ті ро́кі́в (літ, ві́ку, сил і т. ін.) — те саме, що У ро́зквіті ро́кі́в (літ, ві́ку, сил і т. ін.) ( див. ро́зквіт).

Чи сльози, чи квітки від нас належать вам, підкошені в розцвіті сил герої? (Л. Укр., І, 1951, 185).

Значення в інших словниках

1. розцвіт — ро́зцвіт іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розцвіт — -у, ч., рідко. Те саме, що розквіт. У розцвіті років.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розцвіт — Розквіт  Словник чужослів Павло Штепа
4. розцвіт — РО́ЗЦВІТ, у, ч., рідко. Те саме, що ро́зквіт. І щастя-мрія теж полине з нами, – Зів'ялий квіт колишнього розцвіту (І. Манжура); У Галі настала пора свого розцвіту, дівування (Панас Мирний); Він чимало наслухався про громадські порядки, .. про добробут і розцвіт [людей] (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. розцвіт — Ро́зцвіт, -ту, в -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розцвіт — Ро́зцвіт, -ту м. Расцвѣтъ, процвѣтаніе. Стали сі люде.... міркувати, яким би робом зупинити розцвіт української мови. К. ХП. 125.  Словник української мови Грінченка