розцінка

РОЗЦІ́НКА¹, и, ж.

1. Установлена вартість, ціна якого-небудь товару.

2. перев. мн. Установлені ставки оплати за одиницю виробітку при відрядній роботі.

Правління колгоспу переглянуло розцінки і норми виробітку і скоротило.. штат адміністративно-обслуговуючого персоналу (Колг. Укр., 7, 1956, 9);

Водій за доставку вантажу в зворотному напрямку одержував зарплату по дуже знижених розцінках (Ком. Укр., 6, 1966, 41).

3. перен. Думка, судження про кого-, що-небудь; оцінка.

4. перен., заст. Осуд кого-, чого-небудь.

РОЗЦІ́НКА², и, ж. Дія за знач. розціни́ти, розці́нювати.

В тих майстернях, що залишились в руках хазяїв, Комуна встановила контроль над розцінкою робіт (Нова іст., 1957, 15).

Значення в інших словниках

1. розцінка — розці́нка 1 іменник жіночого роду ціна; ставка оплати розці́нка 2 іменник жіночого роду розцінювання  Орфографічний словник української мови
2. розцінка — -и, ж. 1》 Установлена вартість, ціна якого-небудь товару. 2》 перев. мн. Установлені ставки оплати за одиницю виробітку при відрядній роботі. 3》 перен. Думка, судження про кого-, що-небудь; оцінка. 4》 перен., заст. Осуд кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розцінка — РОЗЦІ́НКА, и, ж. 1. Установлена вартість, ціна якого-небудь товару. 2. перев. мн. Установлені ставки оплати за одиницю виробітку при відрядній роботі. Водій за доставку вантажу в зворотному напрямку одержував зарплату за дуже зниженими розцінками (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. розцінка — ВА́РТІСТЬ (виражена в грошах цінність чого-небудь), ЦІНА́, ОЦІ́НКА, РОЗЦІ́НКА рідше. Селянин віддавав поміщикові частину врожаю.. або оплачував її вартість грішми (з підручника); Я запитала антикварія про ціну книжки (Леся Українка); Оцінка майна.  Словник синонімів української мови
5. розцінка — рос. расценка розмір оплати праці робітника за одиницю виробітку. Встановлюють для відрядних робіт шляхом ділення денної або погодинної тарифної ставки відповідного розряду на норму виробітку.  Eкономічна енциклопедія