розчавлювати

РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. розча́влять; док., перех.

1. Надавлюючи або стискаючи, трощити, м’яти.

Металеві інструменти розтоплювали [цехові] на вогні, гнули, розчавлювали й нищили (Тулуб, Людолови, І, 1957, 121);

Пізньої осені морські течії занесли її [шхуну] разом з кригою до берегів цього острова, і тут крига розчавила шхуну (Трубл., Лахтак, 1953, 102).

2. Давлячи, стискаючи, заподіювати смерть;

// перен. Пригнічувати морально.

Розгуляна стихія.. паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (Гончар, Новели, 1954, 58).

3. Завдавати кому-небудь поразки, знищувати в бою.

[Євгенія:] Мільйони людей злили свої сили, думки, почуття, щоб відкинути, розчавити ворога! (Коч., II, 1956, 379).

Значення в інших словниках

1. розчавлювати — розча́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розчавлювати — див. давити  Словник синонімів Вусика
3. розчавлювати — -юю, -юєш, недок., розчавити, -чавлю, -чавиш; мн. розчавлять; док., перех. 1》 Надавлюючи або стискаючи, трощити, м'яти. 2》 Давлячи, стискаючи, заподіювати смерть. || перен. Пригнічувати морально. Завдавати кому-небудь поразки, знищувати в бою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розчавлювати — РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. розча́влять; док., кого, що. 1. Надавлюючи або стискаючи, трощити, м'яти. Металеві інструменти розтоплювали [цехові] на вогні, гнули, розчавлювали й нищили (З.  Словник української мови у 20 томах
5. розчавлювати — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови