розчіпчений
РОЗЧІ́ПЧЕНИЙ, РОЗЧІ́ПЧАНИЙ, а, е, розм. Без очіпка, з непокритою головою.
За нами сиділа долі якась розчіпчена жінка і хлипала (Коцюб., І, 1955, 256);
Ті ж і Маруся у вікні; вона розчіпчана (Кроп., І, 1958, 103).
Словник української мови (СУМ-11)