розшнуровувати

РОЗШНУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШНУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розпускати, розв’язувати шнурок, тасьму і т. ін. або стягнене, зав’язане ними.

Чоловік.. почав допомагати Василькові розшнуровувати черевики (Турч., Зорі.., 1950, 188);

Завченим рухом виймає [Василенко] з божниці кольорову пачку перев’язаних розписок, розшнуровує їх і на якусь мить, забуваючи про землю, милується своїм дрібним письмом (Стельмах, II, 1962, 94);

Стало [Олесі] в корсеті так тісно, що вона покликала Килину й якнайшвидше веліла розшнурувати шнуровку [шнурівку]… (Н.-Лев., III, 1956, 48);

Розшнурував [лектор] теку, пришпилив.. репродукцію (Вол., Місячне срібло, 1961, 289).

Значення в інших словниках

1. розшнуровувати — розшнуро́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розшнуровувати — -ую, -уєш, недок., розшнурувати, -ую, -уєш, док., перех. Розпускати, розв'язувати шнурок, тасьму і т. ін. або стягнене, зав'язане ними.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розшнуровувати — РОЗШНУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШНУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. Розпускати, розв'язувати шнурок, тасьму і т. ін. або стягнене, зав'язане ними. Чоловік .. почав допомагати Василькові розшнуровувати черевики (А.  Словник української мови у 20 томах
4. розшнуровувати — РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного); РОЗШМО́РГУВАТИ, РОЗСУПО́НЮВАТИ розм. (зав'язку, петлю, вузол тощо); РОЗШНУРО́ВУВАТИ, РОЗПУСКА́ТИ (шнурок, тасьму тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
5. розшнуровувати — Розшнуро́вувати, -ро́вую, -вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)