розізлитися
РОЗІЗЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док. Виявити почуття злості.
— Звичайне, я не схотіла і не поїхала: тоді він розізлився (Л. Укр., III, 1952, 610);
Кріпко тоді розізлився Олекса Іванович на Семенівну (Вишня, II, 1956, 257).
Словник української мови (СУМ-11)