розіпрілість

РОЗІПРІ́ЛІСТЬ, лості, ж., розм. Стан за знач. розіпрі́лий 2, 3.

Скільки пам’ятає Гаркуша панича, завжди це личко пашіло на нього отакою моложавою розіпрілістю (Гончар, Таврія, 1952, 297).

Значення в інших словниках

1. розіпрілість — розіпрі́лість іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розіпрілість — -лості, ж., розм. Стан за знач. розіпрілий 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розіпрілість — РОЗІПРІ́ЛІСТЬ, лості, ж., розм. Стан за знач. розіпрі́лий 2, 3. Скільки пам'ятає Гаркуша панича, завжди це личко пашіло на нього отакою моложавою розіпрілістю (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах