1. Словник української мови в 11 томах

розіпрілість

РОЗІПРІ́ЛІСТЬ, лості, ж., розм. Стан за знач. розіпрі́лий 2, 3.

Скільки пам’ятає Гаркуша панича, завжди це личко пашіло на нього отакою моложавою розіпрілістю (Гончар, Таврія, 1952, 297).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розіпрілість — розіпрі́лість іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розіпрілість — -лості, ж., розм. Стан за знач. розіпрілий 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розіпрілість — РОЗІПРІ́ЛІСТЬ, лості, ж., розм. Стан за знач. розіпрі́лий 2, 3. Скільки пам'ятає Гаркуша панича, завжди це личко пашіло на нього отакою моложавою розіпрілістю (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах