розіпрілий
РОЗІПРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до розіпріти.
Спросоння скиглила сполохана чайка, від ріки віяло теплом, від скошеного лугу — розіпрілою за день на сонці травою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 254).
2. у знач. прикм. Який розм’як, розіпрів під дією вологи й тепла (про предмети).
Пахло суницею, грибами, розіпрілим хмелем (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 60).
3. у знач. прикм., розм. Який покрився потом від утоми, задухи, сильно розігрівся (про людей).
Вода на глибині [става] і чиста, і холодна. Приємно було в гарячі дні зануритись розіпрілим тілом у її прохолодну прозорість (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 23).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розіпрілий — розіпрі́лий 1 дієприкметник від: розіпріти розіпрі́лий 2 прикметник який розм'як, розіпрів, розігрівся Орфографічний словник української мови
- розіпрілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до розіпріти. 2》 у знач. прикм. Який розм'як, розіпрів під дією вологи й тепла (про предмети). 3》 у знач. прикм., розм. Який употів від утоми, задухи, сильно розігрівся (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розіпрілий — РОЗІПРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до розіпрі́ти. Спросоння скиглила сполохана чайка, від ріки віяло теплом, від скошеного лугу – розіпрілою за день на сонці травою (Григорій Тютюнник). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах