роз’юшити
РОЗ’Ю́ШИ́ТИ¹, роз’ю́шу́, роз’ю́ши́ш, док., перех., розм. Розлютувати, розізлити кого-небудь.
Вона молилася, щоби найяснішого тата ніхто не роз’юшив (Че-ремш., Тв., 1960, 118);
— Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз’юшило (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 308).
РОЗ’Ю́ШИ́ТИ² див. роз’ю́шувати.
Словник української мови (СУМ-11)