роз’ятрений
РОЗ’Я́ТРЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роз’я́три́ти.
Неголене обличчя [Дороша] темніє щетиною, очі червоні, роз’ятрені пилюкою (Тют., Вир, 1964, 375);
Недобре спала Зоя. Коли ранком устала, була втомлена, мов побита, і ще більше роз’ятрена (Коб., III, 1956, 485);
За тими подіями забулось особисте, заструпіла невигойна рана, роз’ятрена нещасливим коханням (Збан., Сеспель, 1961, 195);
Як живі, зараз, під час розповіді матері, стояли в уяві [Остапа] жінка та діти, рідна батьківська хата. Аж нило роз’ятрене розповіддю про них серце (Головко, II, 1957, 572);
А мало його попобили і батько й мати, вернувшися з корчми п’яні або роз’ятрені гірким бідуванням? (Коцюб., І, 1955, 21).
2. у знач. прикм. Який став болючим від подразнення, доторкання.
Кожне слово для неї було наче дотик до роз’ятреної рани (Жур., Звич. турботи, 1960, 76);
// у знач. прикм. Стривожений, схвильований.
Широко розкриті очі пильно дивились на двері, ухо пожадливо ловило кожний згук у нічній тиші, і все одурювало сполохане та роз’ятрене серце [Гната] (Коцюб., І, 1955, 24).
3. у знач. прикм. Підсилений, загострений чим-небудь (про почуття, бажання і т. ін.).
Тільки-но дізналися вітробалчани, що в Князівку вступили козаки, як зразу ж у кожного в роз’ятреній уяві неждано ніяк, неначе з-за горба перші роз’їзди ворожі вихопились та й не зникали більш — перші думи тривожні про неминучу кару (Головко, II, 1957, 316);
Гість ніяк не міг вгамувати свої роз’ятрені почуття і міркувати спокійно (Собко, Справа.., 1959, 136).
4. у знач. прикм. Сильно роздратований.
Висадив [отаман] у короб генеральського авта [авто] всі свої двадцять куль і спритно, немов роз’ятрений леопард, виплигнув далеко за живе.. кільце (Кач., II, 1958, 369);
// Який виражає сильне роздратування.
— Собаки,— вилаявся дід і блиснув своїми роз’ятреними очима у бік планів.— Як за панщини, б’ють нашого брата… (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 21);
З гурту вийшов худий горбоносий Галабурда і, підбивши високу сиву шапку на потилицю, простромив гострим, роз’ятреним поглядом кошового (Добр., Очак. розмир, 1965, 215);
*Образно. Вся станція корчилася гарячими дахами палаючих амбарів, пручалася на вітрі роз’ятреним полум’ям. (Гончар, III, 1959, 376);
Величезними ковшами подають [крани] роз’ятреним мартенам споживну руду, плавкий чавун — сировину (Кач., II, 1958, 95).
Словник української мови (СУМ-11)