рокотання
РОКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рокота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Удари грому зливалися в безперервне сердите рокотання, що перекочувалося з одного до другого краю неба (Добр., Тече річка.., 1961, 94);
Я знаю синь небес після квітневих бур,.. Дніпра широкого тривожне рокотання (Шпорта, Вибр., 1958, 200);
Високо в небі почулось глухе рокотання моторів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 227);
Рокотання цимбалів заворожувало слухачів (Мас., Під небом.., 1961, 54);
Здалека крізь той клекіт доносилося рівне, голосне рокотання жаб (Фр., III, 1950, 433).
Словник української мови (СУМ-11)