рококо
РОКОКО́, невідм., с. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом.
У II половині XVIII століття поширюється декор в стилі рококо та класицизму — емалеві мініатюри на чистому і на молочному склі, яке імітувало фарфор (Образотв. мист., 3, 1974, 27);
Оригінальна, майже артистично в стилю [стилі] рококо виконана тріумфальна брама з брил різнобарвного земного воску (Фр., III, 1950, 190).
Словник української мови (СУМ-11)