1. Словник української мови в 11 томах

рококо

РОКОКО́, невідм., с. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом.

У II половині XVIII століття поширюється декор в стилі рококо та класицизму — емалеві мініатюри на чистому і на молочному склі, яке імітувало фарфор (Образотв. мист., 3, 1974, 27);

Оригінальна, майже артистично в стилю [стилі] рококо виконана тріумфальна брама з брил різнобарвного земного воску (Фр., III, 1950, 190).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рококо — рококо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рококо — невідм., с. 1》 Архітектурний і декоративний стиль 18 ст., який виник у Франції; відзначався вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. 2》 Стиль європейської музики, якому властиві камерність та мініатюрність форми, багатство мелізматики та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рококо — (фр. rococo — шматки каміння) — стиль європейського мистецтва, який в музиці знайшов відображення у творах французьких клавесиністів (Л.Дакен, Ф.Куперен, Ж.Рамо та ін. Словник-довідник музичних термінів
  4. рококо — РОКОКО́, невідм., с. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. Словник української мови у 20 томах
  5. рококо — рококо́ (франц. rococo) стилістичний напрям у західноєвропейському мистецтві 18 ст., пов’язаний з придворно-аристократичною культурою. Виник у Франції. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. рококо — Стиль в європ. мистецтві бл. 1720-80, часто вважається останньою фазою бароко; гол. риси: зв'язок із придворною культурою, сентименталістичні тенденції, ідилічність, легкість і вигадливість форми, екзотичні мотиви... Універсальний словник-енциклопедія
  7. рококо — Рококо́ (стиль), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)