рококо
рококо́
(франц. rococo)
стилістичний напрям у західноєвропейському мистецтві 18 ст., пов’язаний з придворно-аристократичною культурою. Виник у Франції. Відзначається примхливо-вишуканим оздобленням інтер’єрів приміщень, декоративністю; камерністю, граціозністю – в музиці, манірністю образів – в образотворчому мистецтві.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рококо — рококо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- рококо — невідм., с. 1》 Архітектурний і декоративний стиль 18 ст., який виник у Франції; відзначався вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. 2》 Стиль європейської музики, якому властиві камерність та мініатюрність форми, багатство мелізматики та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рококо — (фр. rococo — шматки каміння) — стиль європейського мистецтва, який в музиці знайшов відображення у творах французьких клавесиністів (Л.Дакен, Ф.Куперен, Ж.Рамо та ін. Словник-довідник музичних термінів
- рококо — РОКОКО́, невідм., с. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. Словник української мови у 20 томах
- рококо — Стиль в європ. мистецтві бл. 1720-80, часто вважається останньою фазою бароко; гол. риси: зв'язок із придворною культурою, сентименталістичні тенденції, ідилічність, легкість і вигадливість форми, екзотичні мотиви... Універсальний словник-енциклопедія
- рококо — Рококо́ (стиль), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рококо — РОКОКО́, невідм., с. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. Словник української мови в 11 томах