рококо

(фр. rococo — шматки каміння) — стиль європейського мистецтва, який в музиці знайшов відображення у творах французьких клавесиністів (Л.Дакен, Ф.Куперен, Ж.Рамо та ін.), яким властиві камерність та мініатюрність форми, буяння крихких, граціозно — кокетливих і грайливих образів, багатство вишуканої мелізматики тощо.

Значення в інших словниках

1. рококо — рококо́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. рококо — невідм., с. 1》 Архітектурний і декоративний стиль 18 ст., який виник у Франції; відзначався вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом. 2》 Стиль європейської музики, якому властиві камерність та мініатюрність форми, багатство мелізматики та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рококо — РОКОКО́, невідм., с. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом.  Словник української мови у 20 томах
4. рококо — рококо́ (франц. rococo) стилістичний напрям у західноєвропейському мистецтві 18 ст., пов’язаний з придворно-аристократичною культурою. Виник у Франції.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. рококо — Стиль в європ. мистецтві бл. 1720-80, часто вважається останньою фазою бароко; гол. риси: зв'язок із придворною культурою, сентименталістичні тенденції, ідилічність, легкість і вигадливість форми, екзотичні мотиви...  Універсальний словник-енциклопедія
6. рококо — Рококо́ (стиль), не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рококо — РОКОКО́, невідм., с. Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом.  Словник української мови в 11 томах