рубанець
РУ́БАНЕЦЬ, нця, ч., діал. Поліно, цурпалок.
Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає (Сл. Гр.);
Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 75).
Словник української мови (СУМ-11)