рубанець

Рубанець, -нця

м.

1) Полѣно, отрубокъ. О. 1862. VI. 34. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає. Чуб. V. 675.

2) = праник. Богод. у.

Значення в інших словниках

1. рубанець — ру́банець іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. рубанець — -нця, ч., діал. Поліно, цурпалок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рубанець — РУ́БАНЕЦЬ, нця, ч., діал. Поліно, цурпалок. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає (Сл. Б. Грінченка); Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
4. рубанець — ПОЛІ́НО (частина стовбура дерева, що призначається на паливо), ДРОВИ́НА, РУ́БАНЕЦЬ діал., ПЛА́ХА діал. В хаті тихо. Чути тріск смерекових полін у печі і булькіт окропу (І.  Словник синонімів української мови
5. рубанець — РУ́БАНЕЦЬ, нця, ч., діал. Поліно, цурпалок. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає (Сл. Гр.); Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 75).  Словник української мови в 11 томах