рубцюватий

РУБЦЮВА́ТИЙ, а, е.

1. Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.).

Довгополиха світила дванадцятилінійний каганець із фіолетовим рубцюватим абажуром (Ле, Історія радості, 1947, 54).

2. Вкритий рубцями (у 2 знач.).

— Давай будемо дружити,— простягає рубцювату, чорну від заліза і мазуту, руку (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 525).

Значення в інших словниках

1. рубцюватий — рубцюва́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. рубцюватий — -а, -е. 1》 Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.). 2》 Вкритий рубцями (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рубцюватий — РУБЦЮВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.). Довгополиха світила дванадцятилінійний каганець із фіолетовим рубцюватим абажуром (Іван Ле). 2. Вкритий рубцями (у 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах