рубцюватий
РУБЦЮВА́ТИЙ, а, е.
1. Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.).
Довгополиха світила дванадцятилінійний каганець із фіолетовим рубцюватим абажуром (Ле, Історія радості, 1947, 54).
2. Вкритий рубцями (у 2 знач.).
— Давай будемо дружити,— простягає рубцювату, чорну від заліза і мазуту, руку (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 525).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рубцюватий — рубцюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- рубцюватий — -а, -е. 1》 Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.). 2》 Вкритий рубцями (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- рубцюватий — РУБЦЮВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.). Довгополиха світила дванадцятилінійний каганець із фіолетовим рубцюватим абажуром (Іван Ле). 2. Вкритий рубцями (у 2 знач.). Словник української мови у 20 томах