1. Словник української мови у 20 томах

рубцюватий

РУБЦЮВА́ТИЙ, а, е.

1. Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.).

Довгополиха світила дванадцятилінійний каганець із фіолетовим рубцюватим абажуром (Іван Ле).

2. Вкритий рубцями (у 2 знач.).

– Давай будемо дружити, – простягає рубцювату, чорну від заліза і мазуту, руку (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубцюватий — рубцюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рубцюватий — -а, -е. 1》 Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.). 2》 Вкритий рубцями (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рубцюватий — РУБЦЮВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має нерівну рельєфну поверхню у вигляді рубців (у 1 знач.). Довгополиха світила дванадцятилінійний каганець із фіолетовим рубцюватим абажуром (Ле, Історія радості, 1947, 54). 2. Вкритий рубцями (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах