1. Словник української мови у 20 томах

рубцювати

РУБЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., що.

1. Робити рубчастим.

2. Лишати на чому-небудь слід у вигляді рубця (у 2 знач.).

* Образно. Хіба мало людей приходили сюди [в суд], ще почуваючи за спиною свій ґрунт, а, заточуючись, виходили звідси з судними папірцями, що підписами і печатками відкраювали землю і наділи, рубцювали людське серце (М. Стельмах);

У спустілому домі батьків Надія почала своє вдовине життя .. Роки повільно рубцювали на серці рани (С. Чорнобривець).

3. Зшивати краї шматків тканини, шкіри, утворюючи рубець (у 4 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубцювати — рубцюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рубцювати — див. шити Словник синонімів Вусика
  3. рубцювати — -юю, -юєш, недок., перех. 1》 Робити рубчастим. 2》 Лишати на чому-небудь слід у вигляді рубця (у 2 знач.). 3》 Зшивати краї шматків тканини, шкіри, утворюючи рубець (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рубцювати — Рубцюва́ти, -бцю́ю, -бцю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рубцювати — РУБЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. 1. Робити рубчастим. 2. Лишати на чому-небудь слід у вигляді рубця (у 2 знач.). *Образно. Хіба мало людей приходили сюди [в суд], ще почуваючи за спиною свій грунт, а, заточуючись... Словник української мови в 11 томах