рукодільниця

РУКОДІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жінка, яка займається рукоділлям (у 2 знач.).

[1-а дівчина:] А як чудово у вас сорочка вишивана! Купована? [Тетяна:] Ні, своєї роботи. [1-а дівчина:] Виходить, ви і рукодільниця? (Кроп., III, 1959, 233);

// заст., нар.-поет. Примірна, старанна робітниця, трудівниця.

[Виборний:] Яке у неї добре серце.., яка трудяща, яка рукодільниця (Котл., II, 1953, 10).

Значення в інших словниках

1. рукодільниця — рукоді́льниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. рукодільниця — -і, ж. 1》 Жін. до рукодільник. 2》 заст., нар.-поет. Примірна, старанна робітниця, трудівниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рукодільниця — РУКОДІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жінка, яка займається рукоділлям (у 2 знач.). [1-а дівчина:] А як чудово у вас сорочка вишивана! Купована? [Тетяна:] Ні, своєї роботи. [1-а дівчина:] Виходить, ви і рукодільниця? (М. Кропивницький); // заст., нар.-поет.  Словник української мови у 20 томах
4. рукодільниця — Рукодільниця, -ці ж. = рукодійниця. Котл. Н. П. 349.  Словник української мови Грінченка