рукоять
РУКОЯ́ТЬ, і, ж., рідко. Те саме, що рукоя́тка.
Він пізнав рукоять свого, відполірованого долонею, грушевого ціпка, загубленого колись біля підпаленої скирти (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 217);
Андрій.. схопив гранату за довгу рукоять, знайому ще з фінської війни, і жбурнув її у вікно (Наука.., 8, 1967, 57).
Словник української мови (СУМ-11)