рукоять
РУКОЯ́ТЬ, і, ж., рідко.
Те саме, що рукоя́тка.
Він пізнав рукоять свого, відполірованого долонею, грушевого ціпка, загубленого колись біля підпаленої скирти (Д. Бедзик);
Як кішка на здобич, кинувся старий запорожець на кнура і всадив йому у в'язи запаясника по саму рукоять (Д. Мордовець);
Андрій .. схопив гранату за довгу рукоять, знайому ще з фінської війни, і жбурнув її у вікно (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)