1. Словник української мови у 20 томах

рукоять

РУКОЯ́ТЬ, і, ж., рідко.

Те саме, що рукоя́тка.

Він пізнав рукоять свого, відполірованого долонею, грушевого ціпка, загубленого колись біля підпаленої скирти (Д. Бедзик);

Як кішка на здобич, кинувся старий запорожець на кнура і всадив йому у в'язи запаясника по саму рукоять (Д. Мордовець);

Андрій .. схопив гранату за довгу рукоять, знайому ще з фінської війни, і жбурнув її у вікно (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рукоять — рукоя́ть іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. рукоять — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. рукоять — -і, ж. Те саме, що рукоятка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рукоять — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  5. рукоять — РУКОЯ́ТЬ, і, ж., рідко. Те саме, що рукоя́тка. Він пізнав рукоять свого, відполірованого долонею, грушевого ціпка, загубленого колись біля підпаленої скирти (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 217); Андрій.. Словник української мови в 11 томах