рукоятка
РУКОЯ́ТКА, и, ж.
1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак.
Парникова мотика складається з металевого корпуса .. та дерев'яної рукоятки (з наук. літ.);
Одною рукою стискував [Оксен] рукоятку автомата, другою дуло (Григорій Тютюнник);
Далеко за межами Києва славилися мечі з різьбленими рукоятками (з навч. літ.).
2. Деталь механізму, приладу, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту.
Машиніст рукояткою контролера регулює швидкість і силу тяги електровоза (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рукоятка — рукоя́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рукоятка — див. держак Словник синонімів Вусика
- рукоятка — -и, ж. 1》 Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. 2》 Деталь механізму, приладу, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рукоятка — моск. держак держак, держално, держало, держальце, ручка, руків'я, антаба, антабка Словник чужослів Павло Штепа
- рукоятка — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
- рукоятка — РУКОЯ́ТКА, и, ж. 1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. Парникова мотика складається з металевого корпуса.. та дерев’яної рукоятки (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах