1. Словник української мови в 11 томах

рукоятка

РУКОЯ́ТКА, и, ж.

1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак.

Парникова мотика складається з металевого корпуса.. та дерев’яної рукоятки (Хлібороб Укр., 4, 1969, 23);

Одною рукою стискував [Оксен] рукоятку автомата, другою дуло (Тют., Вир, 1964, 440).

2. Деталь механізму, приладу, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту.

Машиніст рукояткою контролера регулює швидкість і силу тяги електровоза (Сигналізація.., 1955, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рукоятка — рукоя́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рукоятка — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. рукоятка — -и, ж. 1》 Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. 2》 Деталь механізму, приладу, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рукоятка — моск. держак держак, держално, держало, держальце, ручка, руків'я, антаба, антабка Словник чужослів Павло Штепа
  5. рукоятка — РУКОЯ́ТКА, и, ж. 1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. Парникова мотика складається з металевого корпуса .. та дерев'яної рукоятки (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. рукоятка — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови