рукоятка

ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. (граблів); ДРЕ́ВКО (прапора, списа); ПУ́ЖАЛНО, БАТОЖИ́ЛНО розм., ПУЖА́К діал. (батога); ЧЕПІ́ГА (плуга); ЕФЕ́С (холодної зброї). Колгосп бідує без деревини страшенно, навіть держака на лопату ніде дістати (М. Чабанівський); З кишені її вузенької спідниці визирала ручка маленького кольта (О. Досвітній); Хмельницький спутав свойого коня і пустив його пастися на полянці, а сам, з рукою на рукоятці ятагана, пішов до хати (І. Франко); Він пізнав рукоять свого, відполірованого долонею, грушевого ціпка (Д. Бедзик); Правиця й досі ще відчувала руків'я шаблі, в горлі стояв луною крик (Вас. Шевчук); Старий.. узяв залізні вилки, осаджені на довгому ратищі (Юліан Опільський); Маленька лопатка на довгому держалі була коло нього (Л. Первомайський); Знайшла (Ганна) граблі з обвугленим граблищем (А. Дімаров); Вони билися великими кілками, граблинами, держаками вил (О. Довженко); Хлібороб з діда-прадіда Кирило Кухта вовтузився під повіткою з самого ранку, обстругуючи нове граблисько (А. Іщук); Ой червоні стяги, Білі короговки, Гілка червоненька, А древко срібненьке (Панас Мирний); Взяв (Савка) устромлений пужалном у сніг батіг (А. Головко); Візники, підпершись батожилнами, закам'яніли на своїх високих сидіннях (І. Микитенко); Левко люто вишарпнув батога, об коліно поломив пужак на дрібні цурпалки (М. Стельмах); Зінько іде за плугом, руки на чепігах (Б. Грінченко); На пагорбі,.. спершись руками на ефес шаблі, сидів Кутузов (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рукоятка — рукоя́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рукоятка — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. рукоятка — -и, ж. 1》 Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. 2》 Деталь механізму, приладу, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рукоятка — моск. держак держак, держално, держало, держальце, ручка, руків'я, антаба, антабка Словник чужослів Павло Штепа
  5. рукоятка — РУКОЯ́ТКА, и, ж. 1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. Парникова мотика складається з металевого корпуса .. та дерев'яної рукоятки (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. рукоятка — РУКОЯ́ТКА, и, ж. 1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. Парникова мотика складається з металевого корпуса.. та дерев’яної рукоятки (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах