1. Словник української мови у 20 томах

руків'я

РУКІ́В'Я́, і́в'я́, с., рідко.

Те саме, що рукоя́тка 1.

Від гніву і затамованого обурення козаки стискали руків'я шабель (П. Панч);

І пилка, й сокира були давні, ще Грицькові, з виглянцюваними до медвяного блиску руків'ями (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руків'я — рукі́в'я́ іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. руків'я — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. руків'я — -ів'я, с., рідко. Те саме, що рукоятка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. руків'я — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  5. руків'я — Руків'я, -в'я с. Рукоятка, — напр. у креста, хоругви. Мнж. 192. Словник української мови Грінченка