руків'я

ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. (граблів); ДРЕ́ВКО (прапора, списа); ПУ́ЖАЛНО, БАТОЖИ́ЛНО розм., ПУЖА́К діал. (батога); ЧЕПІ́ГА (плуга); ЕФЕ́С (холодної зброї). Колгосп бідує без деревини страшенно, навіть держака на лопату ніде дістати (М. Чабанівський); З кишені її вузенької спідниці визирала ручка маленького кольта (О. Досвітній); Хмельницький спутав свойого коня і пустив його пастися на полянці, а сам, з рукою на рукоятці ятагана, пішов до хати (І. Франко); Він пізнав рукоять свого, відполірованого долонею, грушевого ціпка (Д. Бедзик); Правиця й досі ще відчувала руків'я шаблі, в горлі стояв луною крик (Вас. Шевчук); Старий.. узяв залізні вилки, осаджені на довгому ратищі (Юліан Опільський); Маленька лопатка на довгому держалі була коло нього (Л. Первомайський); Знайшла (Ганна) граблі з обвугленим граблищем (А. Дімаров); Вони билися великими кілками, граблинами, держаками вил (О. Довженко); Хлібороб з діда-прадіда Кирило Кухта вовтузився під повіткою з самого ранку, обстругуючи нове граблисько (А. Іщук); Ой червоні стяги, Білі короговки, Гілка червоненька, А древко срібненьке (Панас Мирний); Взяв (Савка) устромлений пужалном у сніг батіг (А. Головко); Візники, підпершись батожилнами, закам'яніли на своїх високих сидіннях (І. Микитенко); Левко люто вишарпнув батога, об коліно поломив пужак на дрібні цурпалки (М. Стельмах); Зінько іде за плугом, руки на чепігах (Б. Грінченко); На пагорбі,.. спершись руками на ефес шаблі, сидів Кутузов (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руків'я — рукі́в'я́ іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. руків'я — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. руків'я — -ів'я, с., рідко. Те саме, що рукоятка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. руків'я — РУКІ́В'Я́, і́в'я́, с., рідко. Те саме, що рукоя́тка 1. Від гніву і затамованого обурення козаки стискали руків'я шабель (П. Панч); І пилка, й сокира були давні, ще Грицькові, з виглянцюваними до медвяного блиску руків'ями (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах
  5. руків'я — Руків'я, -в'я с. Рукоятка, — напр. у креста, хоругви. Мнж. 192. Словник української мови Грінченка