рукоятка
РУКОЯ́ТКА, и, ж.
1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак.
Парникова мотика складається з металевого корпуса .. та дерев'яної рукоятки (з наук. літ.);
Одною рукою стискував [Оксен] рукоятку автомата, другою дуло (Григорій Тютюнник);
Далеко за межами Києва славилися мечі з різьбленими рукоятками (з навч. літ.).
2. Деталь механізму, приладу, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту.
Машиніст рукояткою контролера регулює швидкість і силу тяги електровоза (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)