рукоятка

рукоя́тка

-и, ж.

1》 Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак.

2》 Деталь механізму, приладу, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту.

Значення в інших словниках

1. рукоятка — рукоя́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рукоятка — див. держак  Словник синонімів Вусика
3. рукоятка — моск. держак держак, держално, держало, держальце, ручка, руків'я, антаба, антабка  Словник чужослів Павло Штепа
4. рукоятка — РУКОЯ́ТКА, и, ж. 1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. Парникова мотика складається з металевого корпуса .. та дерев'яної рукоятки (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. рукоятка — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм.  Словник синонімів української мови
6. рукоятка — РУКОЯ́ТКА, и, ж. 1. Частина ручного інструмента, зброї і т. ін., за яку його тримають; держак. Парникова мотика складається з металевого корпуса.. та дерев’яної рукоятки (Хлібороб Укр.  Словник української мови в 11 томах