Словник української мови в 11 томах

рум’яна

РУМ’Я́НА, м’я́н, мн. (одн. рум’я́но, а, с., розм.). Косметична фарба рожевого або червоного кольору.

Лице її не знало тут [у горах] білил і рум’ян, але зналося зате з буйними вітрами, живлющим дощиком (Гжицький, Опришки, 1962, 74);

За минулі десять днів Тамара знесилилась і зовні аж ніби постаріла. Важко було працювати, посміхатися, маскувати блідість щік рум’янами (Хижняк, Тамара, 1959, 115);

*Образно. Що стрункіше від тополі? Що є глибше океана? Що ніжніше від красолі, що на ній горять рум’яна? (Тич., II, 1957, 206).

Словник української мови (СУМ-11)