рунистий
РУНИ́СТИЙ¹, а, е. З густою і довгою вовною (перев. про овець); вовнистий.
Дихнув вітерець — і ожив стародавній той город: завештались люди, верблюди ревуть, голосить руниста отара (Дн. Чайка, Тв., 1960, 148).
РУНИ́СТИЙ², а, е. Який росте густо, кущиться (про злаки і трави); густий, кущуватий.
Мокрець — зілля рунисте, стелеться густо і коренисто (Сл. Гр.);
Тракторист Сень сповіщає, що в бригаді Теклі рунистий хліб, вкорінився добре (Горд., Дівчина.., 1954, 17).
Словник української мови (СУМ-11)