рунистий
РУНИ́СТИЙ¹, а, е.
З густою і довгою вовною (перев. про овець); вовнистий.
Дихнув вітерець – і ожив стародавній той город: завештались люди, верблюди ревуть, голосить руниста отара (Дніпрова Чайка).
РУНИ́СТИЙ², а, е.
Який росте густо, кущиться (про злаки і трави); густий, кущуватий.
Мокрець – зілля рунисте, стелеться густо і коренисто (Сл. Б. Грінченка);
Тракторист Сень сповіщає, що в бригаді Теклі рунистий хліб, вкорінився добре (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)